Відкритий виховний захід "Ти з нами, Тарасе!"

Відкритий виховний захід

Тема. Ти з нами, Тарасе!

Мета, Розширити знання дітей про творчість Т.Г. Шевченка; показати, як шанують його в наших домівках. Вчити виразно, з правильною інтонацією читати вірші Шевченка і про Шевченка, виховуючи у дітей через образне слово почуття любові до Ук­раїни і свого народу, рідної мови. Викликати бажання читати «Кобзар»,

Обладнання. Портрет Т.Г Шевченка, альбом, ілюстрації Т. Шевченка і про Т.Шевченка; дитячі малюнки-ілюстрації до творів.

Плакат:

І мене в сім'ї  великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим, тихим словом.

Т. Шевченко

Хід заходу

 

   Ведуча. Дорогі діти! Шановні гості! Сьогодні ми зібра­лися в цьому класі, щоб відзначити 202 - річницю з дня народ­ження Т.Г. Шевченка, який став для України заповітною думою, безсмертною піснею.

Презентація.

Слайд 1. Ти з нами, Тарасе!

Слайд 2. Мета презентації.

Слайд 3. Є куточок землі.

Слайд 4. Біографія.

   Саме 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту в сім'ї кріпака Григорія Івановича Шевченка народився хлопчик, назва­ли його Тарасом. Прожив він лише 47 років, які стали славою і гордістю українського народу. Він написав бага­то віршів. Його слово полюбив простий народ і назвав своїм Кобзарем.

1-й учень.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

2-й учень.

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

3-й учень.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій.

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Слайд 5. Хатинка, де народився Тарас.

4-й учень

В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Благословенна та година,

Як народила мати сина.

Слайд 6. Тяжко жити сиротою в наймах!

Слайд 7. Тарас у наймах.

5-й учень.

Я маленька українка, вісім років маю,

А про рідного Шевченка вже багато знаю.

Він — дитя з-під стріхи,

Він — в подертій свиті.

Він здобув нам славу, як ніхто на світі.

І та його слава не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко — сонце України.

   Ведуча. Безрадісним було Тарасове дитинство: дев'яти літ залишився без матері, зазнав знущань від мачухи, на одинадцятому — втратив і батька. Пішов Тарас тинятися по чужих людях: рубав дрова, топив піч, носив воду школярам. Брати і сестри працювали на панщині. Але життя було жахливим Поет називає його пеклом, мукою. Своє дитинство Тарас опише у віршах.

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! Сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

   Але разом з тим Тарасик любив свою Україну. Він писав і про красу її природи та про дивовижно добрих і працьовитих  простих селян.

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми

Встала весна

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.

Світає, край неба палає

Світає, край неба палає;

 Соловейко в темнім гаї

 Сонце зустрічає.

 Тихесенько вітер віє.

 Степи, лани мріють;

 Між ярами над ставами

 Верби зеленіють.

Слайд 8. Т. Г. Шевченко – художник.

Картини Шевченка.

Слайд 9. Навчання в С.-Петербурзі.

Слайд 10,11. “Кобзар”.

    Ведуча. Автор «Кобзаря» закоханий в запорозьке ко­зацтво. Козаки для Шевченка — орли сизокрилі, діти. Козакам зосталась добра слава і могили зостались.

    Далеко від рідного краю поет тужить за Україною. Во­на приходить до нього в образі могутньої ріки Дніпро. Дніпро для Шевченка то широкий, то спокійний і лагідний.   Дніпро для Тараса не просто річка: він жива істота, в якої веселочка воду позичає. Він уміє слухати і піднімати гори-хвилі, щоб потопити ворогів.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб збудить усіх, хто спить.

Слайд 12,13.  Т. Г. Шевченко –  борець за волю народу.

Слайд 14. Ми тебе не забудемо, Тарасе!”

    Ведуча. Земля Черкащини дала світові генія. Ця земля бережно і прийняла його прах у материнське лоно. Як і заповідав поет, його поховано над Дніпром, на високій Чернечій горі, яку в народі називають Тарасовою. По всьому світі шанують пам'ять Шевченка, зачитуються його творами.  Йому поставлено більше 1200 пам'ятників у різних країнах.

6-й учень.

Затужила Україна,

Плакала немало,

Як ховала свого сина –

Кобзаря ховала.

Слайд 15.  На Тарасовій горі.

Слайд 16. І мене в сім'ї  великій…

     Ведуча. Ні, не помер Тарас. Він з нами. Зайдіть у будь-яку хату в Україні й в більшості з них ви побачите при­крашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він, як член сім'ї, як найдорожча людина. Про нього складають пісні, пишуть вірші, йдуть до його пам'ятника, щоб по­класти квіти.

7-й учень.

Поки буде Дніпро сивий

Нести в море воду,

Живий буде Тарас в серці

Вільного народу.

8-й учень.

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.

Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю — це Тарас,

Що мучився в неволі.

9-й учень.

Такий ріднесенький, дивись.

Він мов говорить з нами.

Він на портреті мов живий,

Ось-ось — і вийде з рами.

10 учень.

Він зорею сіяє в прийдешнім віку,

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкрилі земних і заобрійних трас

Височіє над світом великий Тарас.

Слайд 17. Завдання

Слайд 18. Конкурс кмітливих

Слайд 19. Народні прислів'я

Слайд 20. Вікторина  “Чи знаєш ти поезію Шевченка”

   Ведуча. Шевченко любив свою неньку - Україну. Ук­раїна — найбільший діамант у творчості Шевченка, він її називає і убогою сиротою, і могутньою державою, і тихим раєм милим, і «домовиною, де похована доля» українців. Але він вірив, що Україна встане і розвіє морок неволі. Так, як Тарас любив свою Україну, можна любити тільки матір.

   Сьогодні ми з вами в знак пам'яті про Т. Шевченка сплетемо віночок, що символізуватиме нашу квітучу Україну, яку дуже любив Тарас.

11 учень.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові

Тебе пом'янули.

І народи Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.