Усе подолає в тяжкій боротьбі незламна моя Україна Урок мужності



Тема. Усе подолає в тяжкій боротьбі  незламна моя Україна
Урок мужності
Мета: виховувати повагу до самовідданості й патріотизму бійців АТО, які захищають незалежність і цілісність держави; формувати патріотичні почуття,  гордість за свій народ, активну громадянську позицію.
Обладнання: Державний Прапор України, комп’ютер, відеоролики, музичні записи, мультимедійна презентація.
Хід  уроку
І. Організаційний етап.
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності. Повідомлення теми уроку.
Демонструється відеокліп на пісню«Україна»
у виконанні Тараса Петриненка
Ведучий 1. Скільки ніжних, лагідних слів дібрали люди, щоб висловити  гарячу любов до краю, де народились і живуть! З давніх-давен славили Україну, її щирий, працьовитий і веселий народ, її лани широкополі, і Дніпро, і кручі…
Ведучий 2. Наш урок ми розпочинаємо поетичними рядками про Україну.                                    
Моя Україна
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була 
І волю свою боронила невпинно. 
Нарешті збулося - її здобула, 
Звитяжна моя Україна!

Тепер так нелегко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.       
                                                   
ІІІ. Основна частина уроку.
Учитель. У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди вписуються в його історію, вкарбовуються у свідомість народу, визначають характер буття, місце і роль  країни у світі. Історія нашого народу так само містить періоди, дати, події, які стали в його житті вирішальними й доленосними. Маємо пам’ятати героїчні сторінки нашої історії. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
       Читець.                      
        Сторіччями здригався мій народ
        Від ярм, від зрад,  кривавих заворушень,
         І мову як духовний ополот
Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.
 Є незалежність. Є уже свобода
 І все одно ще темно від примар.
 І все одно щось гірко труїть воду.
Ведучий 1. 24 серпня народ України відзначає найбільше державне свято - День Незалежності. Саме 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила історичний документ виняткового значення  - Акт проголошення незалежності України. У цьому документі сказано: «…Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України».
Ведучий 2. Здавалося,  ніхто не може зазіхнути на недоторканість наших державних кордонів. Та не так сталося, які бажалося. Військовий російсько-український конфлікт бере за початок  22 лютого 2014 року з установлення блокпостів та проросійських сепаратистських мітингів 23 лютого в Севастополі. Далі відбулося захоплення сепаратистами Верховної Ради АРК та вторгнення російських військ на півострів Крим, наслідком чого стала окупація й анексія його Росією.
12 квітня  почалося  вторгнення російських бойовиків на Донбас,  наступного дня було оголошено про початок  на Сході України антитерористичної операції – АТО. Поступово операція переросла у війну.
Ведучий 1. Попри все  24 серпня  2014 року Україна  найбільше державне свято - День Незалежності відзначила.  «Ніколи за 23 роки цей день не був таким величним, і люди не відзначали його так щиро - з українськими прапорами на кожному балконі», - сказав у своєму виступі Президент України Петро Порошенко. 
    Ведучий 2. «Треба наголосити на тому, що відбулося повномасштабне військове вторгнення Збройних сил  Російської Федерації на територію України. Воно відбувається по кількох напрямках. І сьогодні своїми діями  Генштаб Росії намагається розпорошити сили бійців АТО, щоб взяти під контроль населені пункти на Донбасі», – це слова із заяви радника Міністра внутрішніх справ України Зоряна Шкіряка 27 серпня 2014  року.
        Читець.   
Ми вільний і сильний народ
Ми славного батька є діти
Із нами є правда і Бог
Шевченка й Франка заповіти.

Гартуємо зброю і дух
Бо час не до слова, — до діла
Допоки ще ворог не вщух
Ідемо у бій гордо й сміло!  
Ведучий 1.   Триває кривава війна. Громадян України намагаються покарати за вияви людської гідності, за незламність у боротьбі за незалежність і демократичний розвиток  держави.
 Настав  час, коли кожен українець має зробити вибір: або він стане рабом, або буде вільною людиною і житиме у вільній державі.
Виступ  військовослужбовця  - учасника бойових дій  на сході України.
Читець. 
Ми не злякаємось! Гордо і сміло
 Стяг піднесемо за правеє діло,
 Стяг боротьби за свободу народу,
 Щоб панували скрізь воля та згода!
Серед хлібів волошки сині
Зачарували нам серця.
Мабуть, тому, що Україні
Ці кольори так до лиця.

Серед хлібів волошки сині,
Добра і миру кольори.
Тільки у нас у Україні
Такі чудові прапори.

Два кольори, дві половинки.
І у Дніпра два береги.
Та не розділять Україну
На Схід и Захід вороги.

Одна сім`я, одна родина:
Карпати,  Південь і Донбас.
Одна - єдина Україна
Назавжди об`єднала нас.      

   Ведучий 2.  Якби ми захотіли знайти для нашого прапора більш мирні кольори – не змогли б. Ніщо більшою мірою не символізує мир та спокій, ніж небесна блакить та жовте пшеничне  поле.
  «Синій, як море, як день – золотий –
   З неба і сонця наш прапор ясний», - писав  Олександр Олесь.                                                                                                                                                                     
          Наш Державний Прапор надає нам упевненості,  надає сили!
Ведучий 1. Ми - мирний народ, але ми готові платити й платимо – потом та кров’ю - за право жити під цим прапором, під цим небом і серед цих полів.
  Синьо-жовтий прапор став символом гідного й мирного життя, до якого українські Збройні Сили повертають Донбас, звільняючи його від терористів.
     Державний прапор знову гордо майорить над Слов’янськом і Краматорськом, Лисичанськом і Сєверодонецьком, Артемівськом та Костянтинівкою. Миру чекають катовані бойовиками жителі Донецька та Луганська. І обов’язково дочекаються!
На екрані відеоролик  «Як зустрічають героїв АТО»
Читець.
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,
 І руки не скрутять ворожі:
 Стоять твої вірні сини навкруги
 З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях
 І жити, і вмерти з тобою,                             
 І прапори рідні в кривавих боях
 Ніколи не вкрити ганьбою!  Олександр Олесь.

  Усі мої сили, наснагу високу,
  Життя все віддам до останнього кроку,
  Аби ти щаслива була, Україно,
  Судьба моя дивна, чудова, єдина!  Платон Воронько.
                
Ведучий 2. Небесною Гвардією називають загиблих у антитерористичній операції на сході України бійців.
   Небесна Гвардія – ті, хто віддали життя за кожного з нас. Нині гасло «Слава Україні! Героям слава!» перестало бути відлунням історії та минулих героїчних подвигів українського народу. Нині цими словами вшановуємо найкращих, тих, котрі в найтрагічніший для України час пожертвували життям заради незалежної Української держави, гідного життя українського народу.

Небесна Гвардія…Це і сини, й батьки.
Їх імена мені ніколи не забути –
Вони ж за мене полягли,
Так як і ті, що захищали Крути.
Щемить у грудях, і душа болить
За долю мого рідного народу.
Але у серці іскра ще горить,
І не втрачаю віру у свободу.

Учитель.
 «Хто піде, як не я?» Презентація.
У боях АТО брали участь  чимало наших односельців. А серед них і учні нашої школи. Колись вони так як і ви були маленькими, ходили до нашої школи, вчили уроки, гралися з друзями.
А коли прийшов час, кожен з них сказав: «Хто піде, як не я?». І вирушили на захист рідної землі.
   Ось вони наші герої. (демонстрація фото на дошці)

Німченко Олександр Миколайович
29.08.1988 р.
У 2005 році Німченко Олександр закінчив Олександрівську ЗШ І-ІІІ   ст. №3 із Золотою медаллю. Цього ж року вступив до Академії Внутрішніх військ МВС України, яку успішно закінчив 2010 року.
25.05.2014 року старший офіцер окремого загону спецпризначення Національної гвардії Німченко О.М. був відряджений для виконання службових бойових завдань у зону АТО.
03.06.2014 року під час бойової операції із звільнення міста Красний Лиман від терористів отримав вогнепально-осколкове поранення. 17 червня 2014 року отримав звання капітана.
Указом Президента від 20.06.2014 року був нагороджений орденом Данила Галицького.
31.01.2015 року отримав позачергове звання майора. На даний час продовжує службу в зоні антитерористичної операції.


Приймак Олександр Олександрович
                                                       02.10.1995 р.н.
Після закінчення 9 класу Олександрівської ЗШ І-ІІІ ст.№3 Приймак Олександр вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Курсант Національній академії внутрішніх справ (у даний час заочної форми). Добровольцем пішов у зону АТО. Бойове хрещення проходив у містах Ізюмі, Красному Лимані, Рубіжному, Булбасівці, Слов’янську, Краматорську. На даний час проходить службу в стрілецькому батальйоні Кіровоградської військової частини №30/11 Національної гвардії України.

                             Гирич Олександр Олександрович
01.08.1983 р.н
Випускник Олександрівської ЗШ  І-ІІІ ст. №3 2001 року.
У 2006 році закінчив Одеський інститут сухопутних військ і був направлений на службу до військову частину міста Новоград-Волинський.  У 2010 році переведений до Білоцерківської  72-ї окремої механізованої бригади, де й служить на даний час.
  Капітан сухопутних військ Збройних сил України, командир 2-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону Гирич Олександр із 08.03.2014 року був задіяний в АТО на території Донецької та Луганської областей.
На даний час перебуває в «гарячих точках» на Донеччині на посаді
замкомбата 30-ї Житомирської механізованої бригади Збройних сил України.

Яновський   Антон Сергійович
17 жовтня 2014 року до рідної школи завітав випускник 2003 року Яновський Антон, боєць 34 Кіровоградського батальйону територіальної  оборони, якому командування надало короткотривалу відпустку. Антона радо вітали вчителі, учні, яким колишній випускник розповів про нелегкі будні в зоні АТО. Особливу увагу звернув на моральну підтримку з боку рідних, які не лише переживають за його долю, а й розуміють важливість виконання ним громадянського обов’язку, справу захисту кордонів своєї держави.

Пересунько Анатолій Володимирович
06.06.1988 р.н.
Призваний до учбової служби в лавах Збройних сил України 15 серпня 2014 року, яку проходив на Дніпропетровщині.
Із 13.11.2014 і по даний час перебуває на посаді старшого інструктора артрозвідки у складі 55 артилерійської дивізії ГАВД Запорізької військової частини, що знаходиться під Волновахою Донецької області
                                   Куценов Олександр Сергійович
06.05. 1988 р.н
 Куценов Олександр навчався в Олександрівській         ЗШ І-ІІІ ст. №3.  2006 року закінчив Кіровоградський професійний ліцей побутового обслуговування. Із 2006 по 2007 рр. перебував на службі в Збройних силах України.
Працював виконавчим директором оптово-торгівельної бази у м. Кіровограді.
У квітні 2014 р призваний на перепідготовку до лав Збройних сил, згодом направлений у зону АТО в складі мотострілкової 93 бригади.
Старший солдат Куценов Олександр у зоні бойових дій перевозив військові вантажі, при необхідності брав до рук зброю. Перше бойове хрещення з терористами пройшов у Краснодарі Донецької області.
28 серпня 2014 року під час запеклих боїв під Іловайськом загинув.
Читець.
Мамочко,  вибач за чорну хустину,
За те, що віднині ти будеш сама.
Тебе я люблю. І люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
На екрані – відеоролик «Мамочко, вибач за чорну хустину».
ІV. Підбиття підсумків.
Ведучий1. Україна багатонаціональна, багатомовна, але єдина. Пам’ятаймо це, не забуваймо і цінуймо нашу Батьківщину!
Ведучий 2. Збережімо ж  віру та силу духу!  Вони потрібні нам для перемоги.
Ведучий 1. Боже, Україну храни,  дай нам безмежного терпіння й одностайності, злагоди, взаєморозуміння.
Ведучий 2. Щоб збулося провіщення нашого пророка — Кобзаря…
                                     І забудеться срамотня давняя година,
                                     І оживе нова слава, слава України!
Ведучий 1. Отже, Держава Україна  є!  На весь світ продемонстровано, що ми — державний народ,  ми — світова нація,  на яку чекає велике майбутнє!